Головна » Про компанію » Новини » Олександр Данченко про подальші кроки розвитку галузі

Олександр Данченко про подальші кроки розвитку галузі

26.03.2014

Дивовижні зараз часи. Ми всі живемо в ситуації, яка здатна згуртувати і об'єднати. Або, наприклад, загальнонаціональна ідея очищення, визнання власних помилок, розробки концепцій виходу з кризи, прихід до влади нових персон. Вірне слово, не було б щастя, так нещастя допомогло. У цьому всьому мене засмучує тільки той факт, що все вищесказане відноситься, напевно, до всіх галузей економіки, крім зв'язку. Здавалося б, галузь може стати одним з найбільших платників податків, флагманом України у світовому інформаційному просторі, забезпечити роботою сотні тисяч людей. Але ні. У галузі грають в хованки, ділять владу і займаються задоволенням власних амбіцій. І якщо всередині ринку один одного ніхто не чує, то я голосно, із залученням ЗМІ, заявляю: Досить демагогії!!! Останні 7 років тільки тим і займаємося, що з'ясовуємо, ділимо, лаємося, тощо. Події останніх місяців оголили масу проблем у галузі. Я звертаюся до всіх причетних і зацікавлених з проханням відкласти в сторону своє самолюбство і поетапно вирішити існуючі проблеми. Щоб не бути голослівним, пропоную свій план розвитку галузі.

Крок 1.

Гостро необхідно розробити короткострокову (перехідну, 1 рік), середньострокову (3 роки) і довгострокову (5-7 років) стратегію переходу до інформаційно-телекомунікаційного співтовариства з використанням власного досвіду та передового досвіду Європи, Азії та Америки. Стратегія не повинна бути адаптована ані під державу, ані під конкретного оператора. Основна ідея стратегії повинна виражатися в безумовному співробітництві бізнесу та держави з метою вирішення актуальних завдань. А направлена, ​​в результаті, повинна бути на добробут України та побудову демократичного суспільства. У мене є розроблені спільно з колегами пропозиції по таких стратегіям, готові їх надати.

Ще один важливий момент. Я навмисно вказую, що стратегія повинна бути саме інформаційно-телекомунікаційної, без ІТ. Це суміжні галузі й між ІТ та Телекомом дійсно багато перетинів, проте за своєю суттю ці дві галузі сповідують різні ідеї, отже повинні розвиватися окремо.

Крок 2.

Галузі необхідне реформування держуправління. Потрібно повернутися до Міністерства зв'язку та інформатизації, яке буде відповідальне за реалізацію короткострокової і довгострокової стратегії, буде законодавчим органом, представляти Україну на міжнародній арені та інтегрувати країну в світове інформаційне співтовариство. Адже сьогодні на всіх континентах Україну з гарного боку знають виключно завдяки приватному бізнесу. Однак, все, що стосується державної регуляторної політики, оповите шлейфом скандалів та інтриг: відсутність розвитку ринку ШСД, непрозорість приватизації Укртелекому і неясність в питаннях видачі 3G ліцензій.

Повернемося до Міністерства. Найголовніше - це повинна бути громадянська структура, а не чергова інтеграція в спецзв'язок. Це ж нонсенс, ми зібрали в один котел все, а в підсумку запустили громадянський зв'язок і практично вбили спецзв'язок. І події останнього місяця в Криму тому доказ. НКРЗ без приставки «інформатизації» повинна зберегти за собою функції регулювання, контролю над рівними умовами та правилами, захисту ринок від демпінгу.

Крок 3.

Шалено набридли так звані кадрові ігри навколо складу НКРЗ. Галузі необхідні профі, які прийдуть не на один день, зможуть розробити, впровадити і відслідковувати ефективність роботи стратегії. Зараз, ті хто прагне до НКРЗ переслідують мету лобіювання власних бізнес-інтересів, окремих осіб, парламентських груп і операторів. Але найбільше дивує заклик до громадського обговорення нового складу НКРЗ. У цьому контексті я згадую діалог, який відбувся ще за часів СРСР: «Чому немає порядку в СРСР? Тому що ми живемо в країні рад, де всі один одному радять і ніхто ні за що не відповідає».

Так от, пані та панове, хто буде нести відповідальність, якщо раптом у нового складу НКРЗ нічого не вийде? Дуже вигідна позиція: «винна громадськість, вона ж обирала».

Отже, невже так складно на час відкласти власні амбіції, навести в галузі порядок, при якому всім буде жити добре? Галузь зв'язку це не іграшка, це високотехнологічна сфера, де немає місця непрофесіоналам і кар'єристам.

Крок 4.

Основним принципом регулювання галузі має стати принцип рівних умов і розумного регулювання і дерегулювання. Ми за останні 20 років зробили все з точністю навпаки. Все, що не потрібно регулювали, що потрібно - дерегулювали. Наведу кілька прикладів, які привели до стагнації.

Регулювання тарифів на фіксовану телефонію. Як же ми не помічаємо колоду у власному оці? У всьому світі регулятор встановлює нижній поріг тарифів, який не дозволяє учасникам ринку демпінгувати і в цей же час працювати з рентабельністю. У нас же встановлюється обмеження на верхню межу тарифів. І весь ринок працює за принципом: хто дешевше, той краще. Ми дожилися до того, коли думаємо не про те, як заробити, а як продати ще дешевше абсолютно рівнозначні продукти.

Регулювання розвитку бандл-послуг. Наприклад, у Франції стандартний пакет користувача включає в себе: 100 каналів ТБ, безлімітний інтернет 10-20 Мбіт/с, фіксована телефонія з безлімітними дзвінками усередині мережі і 1000 хвилин міжнародних дзвінків. В Україні ж оператори фіксованого зв'язку (на відміну від мобільних, до речі) не можуть запропонувати ринку такі послуги, тому що у нас все строго зарегульовано, включаючи кількість безкоштовних хвилин. І порушення цих умов веде до втрати ліцензії.

Розвиток додаткових сервісів. Те, що ми відстали від усього світу на 10 років, ні для кого не секрет. А все тому, що у нас апріорі немає технологічної нейтральності. Наприклад, пакет інтернет + телефонія неможливо розвивати, так як впираємося в умови ліцензування телефонії. При цьому в ШСД немає ніяких заданих єдиних стандартів якості та безпеки. У питанні нейтральності wireless і мобільних мереж ми продовжуємо йти старим маршрутом: всі умови прописуються під одного оператора. Але сама анекдотична ситуація в сфері VAS, коли величезною кількістю послуг управляє непрофільний орган Національна рада з питань телерадіомовлення. У даної ради є прекрасна місія - розвиток єдиного телевізійного простору. Вибачте, але проведу аналогію з анекдотом: сухий закон 80х років, грузин не витримує, складає в сумку кілька грон винограду і йде до Горбачова. Показує йому і питає:

  • Михайло Сергійовичу, що це? 
  • Ти знущаєшся з мене? Це виноград. 

Грузин видавлює сік з грон винограду в стакан і знову питає:

  • Михайло Сергійовичу, а це що? 
  • Ти знову знущаєшся? Це виноградний сік. 
  • То яка тобі різниця, коли я його вип'ю, зараз або через 6 місяців??? 

Так ось, яка Нацраді різниця яку технологію доставки ТВ-сигналу використовує оператор? Такий підхід до справи не дає можливість надавати великий спектр додаткових послуг (DTH, ОТТ, IPTV), а це означає заробляти більше грошей і платити більше податків у скарбницю. Зате в Україні активно розвиваються сірі провайдери, які крадуть контент.

І нарешті, загальновідомі проекти по цифровізації та інтернетизації України. У мене в столі вже років 5 лежить проект створення єдиної супутникової платформи. Термін реалізації проекту 2-3 місяці, але в підсумку його реалізації всі бажаючі отримають якісний і стабільний доступ до мережі інтернет, стабільний ТВ сигнал і телефонну лінію. Крім того, супутниковий сигнал найбезпечніший спосіб доставки інформації, а це зараз надзвичайно важливо і не тільки для Криму. Але що в підсумку роблять чиновники? Замість того щоб залучити бізнес, створюють масу проектів, залучають інвестиції та спонсорів, гроші яких невідомо куди йдуть, бо проблема цифровізації нікуди не поділася.

Мені дуже хочеться, щоб до всього вищесказаного прислухалися.

Все що ми пропонуємо - це десята частина того, що вже напрацьовано і зроблено. Панове, може вже пора прислухатися до свого бізнесу. В Україні є тямущі бізнесмени і менеджери світового рівня, які готові докласти свій досвід і знання для вирішення існуючих проблем.